Маніфест українців проти куріння - Якщо Ви поділяєте наші погляди незалежно від того, курите Ви чи ні, – приєднуйтесь!

Безпечних сигарет не існує, бо курці можуть з будь-яких сигарет отримати необхідну кількість нікотину.

Масовий перехід на сигарети з меншою кількістю смоли привів до того, що рак почав частіше розвиватися не у верхній, а в нижній частині легенів — курці тепер глибше затягуються.



Яна Клочкова, олімпійська чемпіонка з плавання:

«Хоча й кажуть, що куріння - це власний вибір кожної людини, я не погоджуюсь. Людина робить цей вибір абсолютно несвідомо, під впливом багатьох факторів з оточення. Коли людина запалює свою першу сигарету, вона не бачить конкретно, що відбувається з її організмом. Я думаю, якби їй це відразу показували, коли пропонують закурити, в нас було б набагато менше курців. В курінні, як на мене, просто немає сенсу! Вибір вести нормальне здорове життя має починатися з сім’ї . Я пам’ятаю, як мій батько ще в дитинстві сказав мені, що курити - це погано. Тому нашій молоді, як майбутнім батькам, слід задуматися, який приклад вони показуватимуть своїм дітям. Я намагаюся уникати місць, де курять, але це дуже важко в Україні. У багатьох кафе, барах, ресторанах, клубах курять. Іноді це просто обурює!»

Куріння завдає моральної шкоди

Треба розуміти: куріння не лише вбиває фізично, а й завдає моральної шкоди. Людина «вчиться» йти на компроміс зі своєю совістю. Заплющує очі на проблему замість того, щоб вирішувати її. До того ж, у курців виникає психологічний бар’єр щодо заняття спортом та розумного ставлення до своєї фізичної форми: мовляв, усе одно я курю.


Бджоли проти меду, або Маленькі хитрощі заради великих грошей

Під тиском беззаперечних фактів про шкоду для здоров'я тютюнова індустрія зайняла таку позицію: куріння – це свідомий вибір дорослої людини, яка обирає ризиковану поведінку.



Проте в реальності виходить, що куріння – вибір дитини чи підлітка. Ризикована поведінка – це постійний стан молодої психіки, тому не йдеться про свідомість вибору. Тютюнова індустрія й на це приготувала відповідь – вона взялася запобігати підлітковому курінню гучними акціями. Але по суті ці акії все одно рекламують куріння! Світовий та український досвід показав – після таких акцій кількість молодих курців не зменшується, а іноді - навіть збільшується.



Уявіть картинку.



Ви в 14 років бачите на прилавку напис: «Я не продаю сигарети дітям до 18 років». Що залишається у вашій свідомості? «Курять – дорослі», а значить, «хочеш бути дорослим – кури». Коли таке повідомлення бачить дрослий курець – він сприймає цей напис так: «Я вже старший за 18, мене це не стосується. Можу курити».



Згадайте гасло «Я досягну успіху без куріння». Сама фраза підштовхує до того, що успіх без куріння – це екстраординарне явище. Або інша гучна кампанія: «Курити? На це немає часу!». Реакція більшості: «А в мене є час курити... До речі, зараз і покурю». Це все одно, що держава почала б боротися з корупцією гаслом «Красти? На це немає часу!». Мабуть, воно мало би вплив, але лише на корупціонерів-трудоголіків.



Ще більш сумнівними є програми, коли тютюнові компанії фінансують курси в школах. Дітям пояснюють, що куріння шкодить здоров'ю і що лише коли їм буде 18, вони мають прийняти рішення – курити чи ні – взявши всю відповідальність за його наслідки на себе.



Але ж якщо ми хочемо запобігти, наприклад, самогубствам серед дітей, ми не кажемо школярам: «Коли виростете, відповідально зробіть вибір – накласти на себе руки чи ні. Пам'ятайте: цим ви можете зробити боляче батькам».



«Я несу особисту відповідальність за свій вибір. Принципова відмінність вільної людини, яка зробила самостійний вибір з кількох можливих альтернатив, полягає в тому, що вона несе особисту відповідальність за свій вибір і в разі негативних чи небажаних наслідків. І за жодних обставин не перекладає цю відповідальність на інших».



«Текст підсумкового правила з курсу лекцій «Мій вибір», розробленого для школярів у Росії трьома тютюновими компаніями».

(Філіп Морріс, Бі Ей Ті, Джей Ті Ай), 2001 р.




«Отримання грошей від тютюнової індустрії – це однаково, якби Федеральний уряд отримав гроші від мафії для фінансування поліцейських шкіл».

Ерве Хасквін, урядовець із Бельгії, про отримання пожертви від тютюнової індустрії в розмірі 1 млн. 859 тис. євро бельгійським благодійним фондом Rodin, який опікується залежностями.




«1) Фінська кампанія 1992 року «Молодь не повинна курити» успішно відбила проходження екстремістського законопроекту; 2) Російська кампанія «Куріння може почекати» 1994–1995 років істотно допомогла створити збалансовану атмосферу в дебатах про рекламу тютюну в російському (московському) суспільстві».

Внутрішній документ компанії «Філіп Морріс», Проект молодіжної ініціативи, 1995 рік, представництво компанії у Східній Європі і Середньому Сході.




Всі ці творчі знахідки тютюнові компанії могли б замінити одним чесним повідомленням: «Кожна сигарета шкодить Вам». Але це повідомлення не вписується в план успіху їхнього бізнесу.



Тому тютюнові компанії і далі щедро витрачатимуть гроші на акції, які гаситимуть запал боротьби проти куріння в суспільстві й заважатимуть реально зменшувати кількість курців.