Маніфест українців проти куріння - Якщо Ви поділяєте наші погляди незалежно від того, курите Ви чи ні, – приєднуйтесь!

Що робити, якщо я хочу кинути курити?

У вигляді алгоритма процес підготовки до відмови від куріння виглядає так:

  • Чітко визначте Ваші особисті причини позбутися куріння - неможливо кинути курити для когось, це робиться лише для себе.
  • Подумайте, які у Вас особисто можуть бути альтернативи для проведення того часу, який Ви зараз зазвичай проводите з сигаретою.
  • Дізнайтеся, чи потрібні Вам ліки для припинення куріння (для багатьох вони не потрібні), і якщо так, то які самі і де їх можна придбати.
  • Сплануйте, як Ви будете вирішувати проблеми, що виникнуть після відмови від куріння. Якщо Ви вже безуспішно кидали, згадайте, в якій саме ситуації Ви почали курити та підготуйтеся до неї.
  • Домовтися з друзями та родичами про підтримку, нейтралізуйте провокації з боку тих, хто може завадити Вам.
  • Придумайте подарунки, які Ви дозволятимете собі за свої успіхи.



Маніфест українців проти куріння

Ми, небайдужі громадяни України, виступаємо з закликом до української громади та влади України розпочати чесну та системну боротьбу проти куріння.



Сьогодні – 30 травня 2008 р. – ми оголошуємо війну курінню. Закликаємо всіх сучасних людей – курців та некурців – приєднатися до нас.



Ми виходимо з того, що українці досі до кінця не збагнули, що вони роблять із собою.



Курець у середньому живе на 15 років менше, ніж людина, яка не курить.



В Україні курить майже кожна друга доросла людина - (42%). У рейтингу, який фіксує поширеність куріння, ми серед аутсайдерів – сьомі знизу серед 132 країн.



Людина стає курцем дитиною або в юному віці – більше половини до 18 років, а більше 10% – у віці до 10 років.



В Україні за останні 15 років поширеність куріння збільшилася. Більше стала курити молодь, особливо дівчата, а також жінки.



Таким чином, українська держава демонструє, що не може самотужки подолати епідемію куріння. Тому сьогодні ми – сучасні й небайдужі українці – починаємо чесно та наполегливо боротися проти куріння. Країни, які розпочали боротьбу з курінням раніше, змогли зменшити кількість курців в декілька разів. Наприклад, у Канаді в 1963 році курило 49% населення, а в 2005 році лише 15%.



Що заважає Україні пройти цей шлях?



Ми усвідомлюємо, що авторитет у суспільстві зобов’язує насамперед до відповідальності, тому обіцяємо:



  • пропагувати новий стиль успішної поведінки, вільної від куріння;
  • не використовувати у своїй роботі образи, які популяризують куріння, та закликаємо до цього представників інших творчих професій — журналістів, режисерів, письменників, музикантів, кліпмейкерів тощо;
  • відмовлятися від участі у проектах, спонсорованих тютюновими брендами;
  • не курити у громадських місцях і закликати всіх курців відмовитися від куріння на публіці й там, де це може зашкодити здоров’ю інших людей, особливо дітей;
  • відвідувати ті бари й ресторани, в яких забезпечене моє право на чисте повітря; навіть якщо я курю, мій одяг не має бути прокуреним;
  • допомагати людям, які хочуть кинути курити, наприклад, подарувати близькій людині книгу з рекомендаціями про те, як кинути курити, зокрема, книгу Алана Карра «Легкий спосіб кинути курити»;


Ми закликаємо нашу державу якнайшвидше виконати зобов’язання, які вона взяла на себе, ратифікувавши у 2006 році Рамкову конвенцію ВООЗ щодо боротьби проти тютюну, та зробити три конкретних справи:



  • Підняти ціни на сигарети, щоб діти не могли їх так легко купувати.
  • Заборонити будь-яку рекламу тютюнових виробів, у тому числі через Інтернет, спонсорство та промоакції.
  • Захистити громадськість шляхом забезпечення базового права для кожної людини не вдихати тютюновий дим.
Також ми закликаємо:
  • провести антитютюнову кампанію в ЗМІ та забезпечити надання в закладах охорони здоров’я ефективної лікувальної допомоги для осіб, які бажають позбутися тютюнокуріння.


Ми знаємо, що епідемію куріння можна здолати. Для цього держава та суспільство мають працювати разом!





Брошура створена за сприяння організації «Коаліція громадських організацій та ініціатив за вільну від тютюнового диму Україну», а такожкампанії «За майбутнє без куріння». Упорядники висловлюють подяку Костянтину Красовському, співробітнику міжнародного бюро ВООЗ, за участь у підготовці брошури.